Пливе човен

Незатишного осіннього дня далекого 1914-го молодий і безмежно шляхетний герой роману вирушив на війну. Через 100 років – гарячого літа 2014-го, на війну вирушає його правнук. Кожному чоловікові випадає на життю своя війна, важливо встановити, твоя вона чи не твоя і вже якщо твоя…

Крізь товщу років і десятиліть, через сотні й тисячі кілометрів, від предка до нащадка, часом невидимим і незбагненним чином, передається невигубний ген, вічний код, унікальний пароль. Немов дощова краплина в мертвій пустелі, цей код будить до життя роками приспане, майже мертве, ні – майже вбите зерно українства, воно проростає, й чоловік рушає на свою війну, й виконує своє призначення…

Короткий спалах визвольних змагань початку ХХ ст.