Книга Вертеп на Куренівці

Поет накреслює дорогу, яку він уже пройшов. Проминувши завершення, вирушає на друге коло, бо "вибору нема і не буде". Але хто знає про друге коло, повторюючи його і повторюючи? З балкону це добре видко. Балкон це щоразу ранок і квіти. "Чому ми тут лежимо? / Що чекаємо ми?" Відповідь одна: "Між квітів, / лусочок і крилець / лежить щасливець, / але ж він убитий…" (сміх у залі) "Цей дивний хижий світ…" (сміх у залі) З балкону видко як плавляться в сонці клумби… "Поцілуй її - розбуди себе" - капкан між квітів. Заіржавілий від чекання. Виварений в сечі пантери, аби ти не вчув його: форма змії злилася з майбутнім дощем. Видиме не пояснити, але це спосіб мандрів. Темна історія, але засвітилось. Хтось викликав дощ і забув його повернути. "Вертеп на Куренівці" - Вано Крюґер в дорозі.